Оглядаючись на свято Стрітення

В чому сенс життя? Намагаючись відповісти на це питання, можна написати томи книг, але остаточно вірної відповіді так і не дати. Але для себе я давно зробила висновок, що найчастіше люди помиляються, обираючи орієнтиром речі, які можуть бути сенсом хіба що кілька днів, місяців чи років, але не всього життя. Може, тому у погоні за власним щастям ми його так і не відчуваємо?

 Кілька днів тому відзначали свято Стрітення Господнього. В народі - зустріч зими та літа, в розумінні Церкви - зустріч Старого та Нового Заповітів. Новий - Христос та Богородиця, Старий - старець Симеон та Пророчиця Анна. Одразу обмовлюсь, що це одна із моїх улюблених святих - через іменний зв'язок і те, що саме її образок був одним із перших, що у мене з'явився. 

У більшості проповідей на цей день згадується більше постать старця Симеона, якого ще назвали Богоприємцем, оскільки саме йому випало прожити наддовге життя, аби на власні очі побачити Спасіння Світу.

Але в  Євангелії досить вичерпно розповідається про життя Пророчиці Анни - рано овдовівши і не маючи дітей, весь свій час вона проводила у молитвах та служінні у Божому храмі. Немає деталей щодо того, якою була її словесна реакція на цю Зустріч з Живим Богом, але очевидно, що всі ці роки вона теж жила заради цього Стрітення.

Виходить, не завжди покликання і щастя жінки полягає у сімейному житті і материнстві, а саме життя, яким би довгим і важким воно не було, варто прожити для свого власного Стрітення, тобто зустрічі з Богом.